Архів
Printmaking. Графіка авторського друку. Офорт. Інталіо
12.11.2010 - 12.12.2010
На виставці експонуються роботи чотирьох представників Київської графічної школи, чия творчість нерідко слугує взірцем для молодших графіків столичного осередку. Київська школа офорту, що виникла у 70-х роках ХХ століття, характеризується традиційністю у трактуванні образотворчих методів, а також численними зверненнями-ретроспекціями до мистецької спадщини бароко та модерну. Духовне і образне запозичення із минулого, скомпільоване із сучасним досвідом стало спільною рисою для представників Київської школи. Роботи чотирьох графіків – Андрія Левицького, В’ячеслава Снісаренка, Оксани Стратійчук та Віти Хайдурової, - безумовно відрізняються за стилістичним та інтелектуальним наповненням, проте уважний глядач зможе виявити окремі риси, що дозволяють ідентифікувати їх спільне ретроспективно-меланхолійне або ж бароково-динамічне коріння.
Роботи Андрія Левицького – прографлені, наче старовинні мапи, позолочені аркуші, вкриті ювелірно тонким вигадливим рисунком. Кожен аркуш віддзеркалює неспокійний «ландшафт душі», де реальність та вигадка сплітаються у нерозривний потік диковинних образів, де напівусвідомлені видіння втілюються на папері, водночас ваблять і лякають незвіданим.
В’ячеслав Снісаренко в сучасному київському офорті уособлює витриманий стиль, лаконічність та досконале володіння технікою. Художник легко переходить від класичних живописних міських пейзажів до надреалістичного – і через те неймовірного – зображення знайомих речей.
В офортах останніх років Оксана Стратійчук повертається до чорно-білого трактування зображення, до жанру натюрморту та малювання з натури, поєднуючи це з друком на ручному папері. Пошуки гармонії, не тільки зовнішньої естетичної, але і внутрішньої ведуть автора до звернення до східного образотворчого мистецтва як одної із форм самозаглиблення.
Віта Хайдурова працює як у техніці офорта, виконуючи бездоганно точні та продумані композиції, так і у інших графічних техніках, використовуючи живу енергію та яскравість кольорів, характерних для авторської графіки. Художниця балансує між емоціями та барвами миттєвостей та врівноваженим холодом вічності.